Є будівлі, які не дають пройти повз. Вигнуті фасади, колони, що немов рухаються, пишна ліпнина, золото всередині і драматичне освітлення, яке падає звідкись зверху — і все це разом створює відчуття, що будівля живе. Це бароко.
Стиль, який виник у Римі на межі XVI і XVII століть, за сто років охопив усю Європу і залишив після себе одні з найвражаючих споруд в історії архітектури. Розібратися в тому, що робить бароко баро ко — варто хоча б для того, щоб дивитися на ці будівлі не як на «щось старовинне і пишне», а розуміти, що саме і чому так влаштовано.
Що таке архітектура бароко
Бароко — художній стиль, який панував у Європі приблизно з 1600 по 1750 рік. Назва, ймовірно, походить від португальського слова barroco — перлина неправильної форми. Це точна метафора: бароко свідомо відмовляється від правильності і симетрії заради динаміки і виразності.
Якщо класицизм — це архітектура розуму, то бароко — архітектура емоцій. Класицизм говорить: «подивися, як це правильно побудовано». Бароко каже: «відчуй, як це грандіозно».
Стиль виник як відповідь на Реформацію і став офіційною мовою Католицької церкви та абсолютних монархій. Церква використовувала бароко, щоб вражати і переконувати. Монархи — щоб демонструвати могутність і велич. Обидві цілі стиль виконував бездоганно.
Історія виникнення бароко в архітектурі
Витоки бароко — в Римі кінця XVI століття. Тридентський собор (1545–1563), скликаний як відповідь на Реформацію, визначив нову роль мистецтва в католицькому світі: воно мало бути зрозумілим, емоційним і переконливим. Не суворим і раціональним, як протестантські церкви, а розкішним і захоплюючим.
Архітектори і художники отримали чітке завдання: створювати простори, які змушують людину відчути величність Бога і силу Церкви. Саме так народилося бароко.
Перші зразки стилю з’явилися в Римі — церква Іль Джезу, проект якої заклав основи барокової сакральної архітектури. Потім стиль поширився по всій Католицькій Європі: Іспанія, Португалія, Франція, Австрія, Польща, пізніше — Росія і Україна.
У кожній країні бароко набувало місцевого характеру. Іспанське бароко — найбільш декоративне і насичене орнаментом. Французьке — більш стримане і підпорядковане ідеї державної величі. Центральноєвропейське — театральне і динамічне. Українське — поєднало барокові форми з місцевою традицією і дало унікальний стиль, який сьогодні називають козацьким або українським бароко.
«Архітектура бароко — це застигла музика. Вона не стоїть на місці — вона рухається, навіть коли нерухома.»
Характерні риси архітектури бароко
Бароко легко впізнати за кількома стійкими ознаками. Вони повторюються у різних країнах і епохах — від римських церков до петербурзьких палаців.
Основні характеристики барокової архітектури:
- криволінійні форми — вигнуті фасади, овальні плани, хвилеподібні карнизи замість прямих ліній;
- динаміка і рух — будівля не виглядає статичною, кожен елемент немов перетікає в інший;
- пишна декорація — ліпнина, скульптура, розписи, позолота як невід’ємна частина архітектури;
- контраст світла і тіні — глибокі ніші, виступи, що кидають тіні, драматичне освітлення інтер’єрів;
- грандіозний масштаб — будівлі прагнуть вразити розмірами і монументальністю;
- єдність архітектури, скульптури і живопису — межі між видами мистецтва розмиті;
- театральність — простір влаштований так, щоб створювати враження і керувати емоцією глядача.
Барокові ордери і декор
Бароко не відмовилося від античної ордерної системи — але використало її зовсім інакше, ніж класицизм. Колони, пілястри і антаблементи тут не організовують фасад, а беруть участь у загальному динамічному ритмі.
| Елемент | Як використовується в бароко | Відмінність від класицизму |
|---|---|---|
| Колони | Спарені, розставлені нерівномірно, вигнуті в плані | Класицизм — рівний ритм і суворий порядок |
| Фронтон | Розірваний, вигнутий, із вписаними скульптурами | Класицизм — цілісний трикутник |
| Карниз | Хвилеподібний, виступаючий, із складним профілем | Класицизм — горизонтальна пряма лінія |
| Вікна | Овальні, з пишними наличниками і маскаронами | Класицизм — прямокутні, стримані |
| Купол | Високий, із ліхтарем, часто з ілюзіоністичними розписами | Класицизм — стриманіший, без надмірного декору |
| Інтер’єр | Розписи стель, позолота, мармур, злиття мистецтв | Класицизм — стримана гармонія |
Особливе місце в бароко займає купол. Якщо ренесансний купол — це математично вивірена сфера, то барокові купол прагне вгору, витягується і завершується ліхтарем, крізь який б’є пучок світла. Всередині він часто розписаний так, щоб створити ілюзію відкритого неба — техніка, яку називають trompe-l’œil.
Найвідоміші пам’ятки архітектури бароко
Собор Святого Петра і площа у Ватикані
Площа перед собором Святого Петра — колонада Берніні — один із найвидатніших ансамблів бароко. Джованні Лоренцо Берніні спроектував її як «материнські обійми Церкви»: дві напівкруглі колонади охоплюють простір і символічно притягують вірян.
Сам собор будувався понад ста років і поєднує елементи Відродження і бароко. Балдахін Берніні над головним вівтарем — бронзова конструкція заввишки двадцять дев’ять метрів — є класичним зразком барокової синтезу архітектури і скульптури.
Версальський палац, Франція
Версаль часто відносять до класицизму — і не без підстав. Але його інтер’єри, і насамперед Дзеркальна галерея, — це чисте бароко. Сімдесят три дзеркала навпроти сімдесяти трьох вікон, стеля з розписами Лебрена, золото і мармур — все це барокова театральність у найчистішому вигляді.
Версаль став зразком для монарших резиденцій по всій Європі. Десятки палаців будувалися як «малі Версалі» — і кожен намагався відтворити те саме відчуття абсолютної величі.
Церква Карлскірхе, Відень
Побудована у 1737 році за проектом Йоганна Фішера фон Ерлаха. Поєднує тріумфальні колони у стилі Траянової колони в Римі, грецький портик і барокові вежі — еклектичне і разом із тим цілісне рішення.
Карлскірхе вважається вершиною австрійського бароко і одним із найвидатніших храмів Центральної Європи.
Українське бароко: козацький стиль
Українське бароко — окремий і надзвичайно цікавий феномен. Воно виникло в XVII–XVIII столітті і поєднало барокові форми з місцевою будівельною традицією і народним орнаментом.
Характерні ознаки українського бароко:
- Грушоподібні і цибулеподібні куполи замість класичних напівсфер.
- Яскраве поліхромне забарвлення фасадів — зелений, синій, жовтий.
- Поєднання барокової пишності з народною декоративністю.
- Вертикальна спрямованість композиції — будівлі тягнуться вгору.
- Активне використання різьбленого декору і кахляних вставок.
Найвидатніші пам’ятки українського бароко — Софійський собор у Києві після перебудови XVII–XVIII століть, Успенський собор Києво-Печерської лаври, церкви Лівобережної України, збудовані за підтримки козацької старшини.
«Українське бароко — це розмова між Римом і степом. Воно взяло від Заходу пишність форм і наповнило їх власним духом.»
Видатні архітектори бароко
За великими спорудами стоять конкретні люди — і деякі з них змінили архітектуру назавжди.
Джованні Лоренцо Берніні вважається втіленням барокового духу. Скульптор, архітектор, живописець — він визначив вигляд Рима на століття вперед. Колонада собору Святого Петра, фонтан Треві у своїй початковій концепції, численні церкви і палаци — все це Берніні.
Франческо Борроміні — суперник і повна протилежність Берніні. Де Берніні створював грандіозне і зрозуміле, Борроміні — складне і інтелектуальне. Його церква Сан-Карло алле Куаттро Фонтане в Римі — маленька, але така насичена просторовими ідеями, що архітектори вивчають її досі.
Крістофер Рен — головний архітектор англійського бароко. Після великої пожежі Лондона 1666 року він спроектував понад п’ятдесят церков, найвидатніша з яких — собор Святого Павла з його знаменитим куполом.
Бароко в архітектурі і сьогодні
Бароко офіційно завершилося в середині XVIII століття, поступившись місцем рококо і потім класицизму. Але воно не зникло — воно перетворилося.
Необароко XIX–XX століть повернулося до барокових форм у нових матеріалах і масштабах. Паризька опера Гарньє, Будапештський парламент, численні вокзали і театри вікторіанської епохи — все це спадщина бароко.
У сучасній архітектурі барокові принципи — динаміка, криволінійність, театральність простору — живуть у роботах деконструктивістів. Заха Хадід, Френк Гері, Даніель Лібескінд будують зовсім інакше, ніж Берніні — але дух вигнутих форм і прагнення вразити глядача той самий.
Бароко навчило архітектуру одному важливому урокові: будівля — це не лише конструкція. Це досвід. І цей урок залишається актуальним.
