Театр існує понад дві з половиною тисячі років — і весь цей час він змінювався, розгалужувався, шукав нові форми. Те, що починалося як релігійні обряди в Давній Греції, перетворилося на десятки жанрів і напрямків, кожен із яких живе за своїми правилами.
Розібратися у видах театрального мистецтва корисно не лише студентам театральних вишів. Це допомагає глядачеві краще розуміти те, що відбувається на сцені — і отримувати від цього більше.
Основні жанри театру: звідки вони взялися
Більшість сучасних театральних жанрів виросли з трьох давньогрецьких форм — трагедії, комедії і сатирівської драми. Греки вважали, що театр має очищати глядача через сильні емоції. Аристотель назвав цей ефект катарсисом — і це поняття досі використовують у театрознавстві.
З часом жанри змішувалися, ускладнювалися, з’являлися нові форми. Середньовічний театр додав містерії і фарси. Епоха Відродження — commedia dell’arte. XX століття — документальний театр, театр абсурду, фізичний театр.
Сьогодні межі між жанрами розмиті, але базові категорії залишаються — і з них зручно починати знайомство з театром.
Драма як вид театрального мистецтва
Драма — найширший і найпоширеніший жанр театру. У ній немає ні невблаганної трагічної розв’язки, ні обов’язкового комічного фіналу. Драма показує людину в конфлікті — з іншими людьми, з обставинами, із собою.
Саме тому драма так близька глядачеві: вона про впізнавані ситуації. Сімейний конфлікт, моральний вибір, зрада, любов, втрата — все це матеріал для драматичного твору.
Серед найвідоміших драматургів світу — Антон Чехов, Генрік Ібсен, Бертольт Брехт, Теннессі Вільямс. Їхні п’єси досі ставлять на сценах по всьому світу, бо говорять про речі, які не застарівають.
Різновиди драми
Драма — не монолітний жанр. Усередині неї є кілька напрямків:
- психологічна драма — зосереджена на внутрішньому світі персонажів;
- соціальна драма — досліджує конфлікти між людиною і суспільством;
- історична драма — дія відбувається в конкретну історичну епоху;
- документальна драма — побудована на реальних подіях і текстах;
- драма абсурду — порушує логіку і причинно-наслідкові зв’язки навмисно.
«Театр — це дзеркало, в якому суспільство бачить себе таким, яким воно є насправді.» — Бертольт Брехт
Трагедія: жанр великого болю і великих питань
Трагедія — найстаріший жанр театру. У класичному розумінні це твір, де головний герой — людина виняткова, сильна — гине під тиском обставин або власних помилок. Глядач співчуває і жахається одночасно.
Давньогрецькі трагедії Есхіла, Софокла і Евріпіда — це не просто давні тексти. Це питання, які залишаються актуальними: що таке справедливість, чи може людина протистояти долі, де межа між гордістю і зарозумілістю.
Шекспірівські трагедії — «Гамлет», «Макбет», «Отелло», «Король Лір» — стали золотим стандартом жанру. Їх ставлять у кожній країні світу, і кожна постановка знаходить у них щось нове.
У сучасному театрі чиста трагедія зустрічається рідше. Але трагічний елемент присутній у багатьох драматичних творах — і саме він дає глядачеві той самий катарсис, про який писав Аристотель.
Комедія: більше ніж просто сміх
Комедія — жанр, який часто недооцінюють. Здається, що це легкий розважальний жанр без претензій. Але хороша комедія говорить про серйозні речі через сміх — і саме цим вона буває гострішою за трагедію.
Аристофан у Давній Греції висміював політиків і демагогів у своїх комедіях. Мольєр у XVII столітті — лицемірство, скупість і забобони. Бернард Шоу — класові забобони британського суспільства. Усі вони використовували сміх як інструмент критики.
| Жанр | Характерна ознака | Фінал | Приклади |
|---|---|---|---|
| Трагедія | Конфлікт без виходу, загибель героя | Катастрофа | «Гамлет», «Едіп-цар» |
| Комедія | Конфлікт вирішується, є гумор | Щасливий | «Одруження» Гоголя, «Тартюф» |
| Драма | Серйозний конфлікт, реалістичні герої | Відкритий або трагічний | «Вишневий сад», «Лялькова хата» |
| Трагікомедія | Змішання трагічного і комічного | Неоднозначний | «Чекаючи на Годо» |
| Фарс | Перебільшення, абсурдні ситуації | Щасливий | Водевілі, народні фарси |
| Мелодрама | Сильні емоції, чіткий поділ на добро і зло | Здебільшого щасливий | Романтичні п’єси XIX ст. |
Види комедії
Комедія має кілька виразних різновидів:
- комедія положень — гумор виникає із заплутаних ситуацій і непорозумінь;
- комедія характерів — смішні риси самих персонажів;
- комедія манер — висміює звичаї і поведінку певного соціального середовища;
- фарс — перебільшена, груба комедія з фізичним гумором;
- сатирична комедія — гострий соціальний або політичний коментар через сміх.
Трагікомедія і змішані жанри
Трагікомедія виникла як реакція на обмеженість чистих жанрів. Життя рідко буває лише трагічним або лише смішним — найчастіше обидва виміри існують одночасно.
Антон Чехов вважав свої п’єси комедіями. Його режисери — Станіславський і Немирович-Данченко — ставили їх як трагедії. Цей конфлікт між автором і режисерами відображає саму природу трагікомедії: кожен бачить у ній своє.
«Чекаючи на Годо» Семюела Беккета — класичний приклад трагікомедії XX століття. Два персонажі чекають того, хто ніколи не приходить. Це одночасно смішно і невимовно сумно.
«Комедія — це трагедія плюс час.» — Керол Бернетт
Інші види театрального мистецтва
Окрім основних жанрів, існують цілі напрямки театру, які живуть за власними законами.
- Музичний театр — поєднує драму, музику і танець. Сюди входять опера, оперета, мюзикл.
- Театр ляльок — використовує ляльок як акторів. Буває тіньовим, маріонетковим, з ляльками-рукавичками.
- Фізичний театр — мова тіла замінює або доповнює слово. Пантоміма, театр танцю, перформанс.
- Вуличний театр — вистави просто неба без чіткого поділу на сцену і зал.
- Імерсивний театр — глядач стає частиною дії, переміщується між сценами, взаємодіє з акторами.
- Документальний театр — основою служать реальні тексти: інтерв’ю, архіви, свідчення очевидців.
- Театр одного актора — моновистава, де вся дія тримається на одному виконавці.
Кожен із цих напрямків має власну аудиторію і власну логіку. Театр ляльок — не лише для дітей. Імерсивний театр — не лише для хіпстерів. Фізичний театр — не лише для тих, хто не любить слів.
Сучасні жанри театру: що з’явилося в XX–XXI столітті
XX століття радикально розширило уявлення про те, чим може бути театр:
- театр абсурду — Іонеско, Беккет, Пінтер — порушує логіку і мову навмисно;
- епічний театр Брехта — актор не перевтілюється, а коментує роль з відстані;
- постдраматичний театр — відмовляється від тексту як основи вистави;
- сайт-специфічний театр — прив’язаний до конкретного місця, яке стає частиною змісту;
- перформанс — межа між театром і образотворчим мистецтвом.
Сучасний театр не боїться змішувати жанри, форми і медіа. Вистава може поєднувати живу гру з відео, музику з тишею, текст з рухом — і все це може бути одночасно трагічним, смішним і незрозумілим.
Саме ця непередбачуваність робить театр живим. Він не фіксований, як кіно — кожна вистава трохи інша, навіть якщо текст і режисура не змінилися. І це, мабуть, головне, що відрізняє театр від усіх інших видів мистецтва.
